Библия - Обещанное Восстановление

2-а Самуїлова

Розділ 1

1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.

2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.

3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.

4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.

5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“

6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.

7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.

9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!

10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.

11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.

12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.

13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.

14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“

15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.

16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.

17 І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,

18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:

19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!

20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!

21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!

22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!

23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!

24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!

25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!

26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!

27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“

Вторая книга царств

Глава 1

1 После смерти Саула, когда Давид, одолев Амалека, вернулся в Циклаг и провел там уже два дня,

2 пришел к нему на следующий день из стана Саула человек: одежда разорвана, голова посыпана прахом. Он подошел к Давиду и поклонился ему до земли.

3 «Откуда ты пришел?» — спросил его Давид. «Я из израильского войска, — ответил тот, — мне удалось спастись!»

4 «Что случилось? — продолжал спрашивать Давид. — Поведай мне!» И тот рассказал о случившемся: «Народ бежал с поля боя, и многие из них пали мертвыми. Погибли и Саул, и сын его Ионафан».

5 «Откуда ты знаешь, что погибли Саул и сын его Ионафан?» — допытывался Давид у юноши, принесшего ему эту весть.

6 «Я случайно оказался на горе Гильбоа, — ответил он, — и вдруг вижу: Саул опирается на копье, а на него несутся колесницы и конница.

7 Оглянулся он, увидел меня и подозвал. Я откликнулся: „Вот я!“

8 Он спросил у меня, кто я. „Амалекитянин“, — ответил я.

9 „Прошу, подойди ко мне, — велел он, — и добей меня: силы покидают меня, но жизнь всё еще теплится во мне“.

10 Тогда я подошел к нему и добил его: видно было, что он умирает и живым ему уже не встать. Взял я венец у него с головы, браслет с его руки и принес сюда, тебе, мой владыка».

11 Услышав это, Давид разодрал на себе одежды, и все, кто был с ним, сделали то же самое;

12 они рыдали, и вопили, и постились до вечера, скорбя о Сауле, сыне его Ионафане и обо всем народе ГОСПОДНЕМ — обо всех израильтянах, павших от меча.

13 А у юноши, принесшего ему эту весть, Давид спросил: «Откуда ты родом?» Тот ответил: «Я сын амалекитянина, жившего среди вас».

14 Давид сказал ему: «Как ты посмел поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО?!»

15 Подозвал Давид одного из своих воинов и приказал: «Иди убей его!» Тот ударил его мечом, и он умер.

16 А Давид сказал ему: «Ты сам повинен в своей гибели, ведь ты собственными устами засвидетельствовал, что убил помазанника ГОСПОДНЕГО».

17 Давид сложил плач о Сауле и сыне его Ионафане и оплакал их.

18 Он велел научить этой песни всех сынов Иудеи (она записана в Книге Праведного):

19 «Краса твоя, Израиль, на холмах твоих повержена — о, пали могучие!

20 Не возвещайте об этом в Гате, не рассказывайте на улицах Ашкелона, чтобы не радовались филистимлянки, дочери необрезанных не ликовали!

21 Горы Гильбоа! Да не падет на вас ни роса, ни дождь, полям вашим не знать урожая — щит могучих, щит Саула повержен там, не был он помазан елеем.

22 Покуда кровь не потечет из ран, покуда сильные не падут — лук Ионафана разить не уставал, меч Саула без добычи не возвращался.

23 В любви и согласии жили Саул и Ионафан, не разлучились они и в смерти; быстрее орлов, сильнее львов они были.

24 Дочери Израилевы! Плачьте о Сауле, что облекал вас в алые наряды, надевал на вас золотые уборы.

25 О, пали могучие на поле брани! На высотах твоих Ионафан сражен —

26 скорблю о тебе, брат мой Ионафан, как ты был дорог мне! Выше женской любви я ценил любовь твою.

27 О, могучие пали, и оружие их бранное погибло!»

2-а Самуїлова Розділ 1	Вторая книга царств Глава 1
1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.	1 После смерти Саула, когда Давид, одолев Амалека, вернулся в Циклаг и провел там уже два дня,
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.	2 пришел к нему на следующий день из стана Саула человек: одежда разорвана, голова посыпана прахом. Он подошел к Давиду и поклонился ему до земли.
3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.	3 «Откуда ты пришел?» — спросил его Давид. «Я из израильского войска, — ответил тот, — мне удалось спастись!»
4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.	4 «Что случилось? — продолжал спрашивать Давид. — Поведай мне!» И тот рассказал о случившемся: «Народ бежал с поля боя, и многие из них пали мертвыми. Погибли и Саул, и сын его Ионафан».
5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“	5 «Откуда ты знаешь, что погибли Саул и сын его Ионафан?» — допытывался Давид у юноши, принесшего ему эту весть.
6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.	6 «Я случайно оказался на горе Гильбоа, — ответил он, — и вдруг вижу: Саул опирается на копье, а на него несутся колесницы и конница.
7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!	7 Оглянулся он, увидел меня и подозвал. Я откликнулся: „Вот я!“
8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.	8 Он спросил у меня, кто я. „Амалекитянин“, — ответил я.
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!	9 „Прошу, подойди ко мне, — велел он, — и добей меня: силы покидают меня, но жизнь всё еще теплится во мне“.
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.	10 Тогда я подошел к нему и добил его: видно было, что он умирает и живым ему уже не встать. Взял я венец у него с головы, браслет с его руки и принес сюда, тебе, мой владыка».
11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.	11 Услышав это, Давид разодрал на себе одежды, и все, кто был с ним, сделали то же самое;
12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.	12 они рыдали, и вопили, и постились до вечера, скорбя о Сауле, сыне его Ионафане и обо всем народе ГОСПОДНЕМ — обо всех израильтянах, павших от меча.
13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.	13 А у юноши, принесшего ему эту весть, Давид спросил: «Откуда ты родом?» Тот ответил: «Я сын амалекитянина, жившего среди вас».
14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“	14 Давид сказал ему: «Как ты посмел поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО?!»
15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.	15 Подозвал Давид одного из своих воинов и приказал: «Иди убей его!» Тот ударил его мечом, и он умер.
16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.	16 А Давид сказал ему: «Ты сам повинен в своей гибели, ведь ты собственными устами засвидетельствовал, что убил помазанника ГОСПОДНЕГО».
17 І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,	17 Давид сложил плач о Сауле и сыне его Ионафане и оплакал их.
18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:	18 Он велел научить этой песни всех сынов Иудеи (она записана в Книге Праведного):
19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!	19 «Краса твоя, Израиль, на холмах твоих повержена — о, пали могучие!
20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!	20 Не возвещайте об этом в Гате, не рассказывайте на улицах Ашкелона, чтобы не радовались филистимлянки, дочери необрезанных не ликовали!
21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!	21 Горы Гильбоа! Да не падет на вас ни роса, ни дождь, полям вашим не знать урожая — щит могучих, щит Саула повержен там, не был он помазан елеем.
22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!	22 Покуда кровь не потечет из ран, покуда сильные не падут — лук Ионафана разить не уставал, меч Саула без добычи не возвращался.
23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!	23 В любви и согласии жили Саул и Ионафан, не разлучились они и в смерти; быстрее орлов, сильнее львов они были.
24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!	24 Дочери Израилевы! Плачьте о Сауле, что облекал вас в алые наряды, надевал на вас золотые уборы.
25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!	25 О, пали могучие на поле брани! На высотах твоих Ионафан сражен —
26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!	26 скорблю о тебе, брат мой Ионафан, как ты был дорог мне! Выше женской любви я ценил любовь твою.
27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“	27 О, могучие пали, и оружие их бранное погибло!»

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а Самуїлова

Розділ 1

Вторая книга царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

Вторая книга царств

Глава 1

Старий завіт

Новий завіт

2-а Самуїлова

Розділ 1

Вторая книга царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

Вторая книга царств

Глава 1

Старий
завіт

Новий
завіт